Майже 70 тисяч доларів на перевезення: на чому їздять та куди саме посадовці Рівненської облради

«Проведіть зі мною день і ви зануритесь у цей хаос», – це відповідь посадової особи Рівненської обласної ради на прості запитання журналістки «Четвертої влади»: яким службовим автомобілем він користується, як часто та куди їздить. Колаж «Четвертої влади», Влад Мартинчук на основі редакційних фото та фото з фото з фейсбук-сторінок Рівненської обласної ради і депутатів

Щороку Рівненська обласна рада орендує автомобілі з водіями у свого ж комунального підприємства – «Автобази» – для перевезення заступників голови ради та працівників виконавчого апарату. Сам голова Андрій Карауш їздить на службовому авто, яке належить безпосередньо обласній раді.

Вартість оренди автівок вимірюється мільйонами на рік. Ми вирішили проаналізувати, поїздки яких саме посадовців облради оплачують платники податків області, куди вони їздять та скільки це коштує для нас із вами. І як тільки взялися вивчати тему, зрозуміли, що нормального контролю за витрачанням коштів на перевезення працівників Рівненської облради практично немає.

Про це пише «Четверта влада».

Кого возять за кошти платників податків

Ми поцікавились у Рівненської обласної ради, хто конкретно їздив на орендованих автівках у 2023 році та з початку 2024-го.

З відповідей на наші запити, у 2023 році на оренду п’яти автівок посадовці облради витрачали від 63 тисяч до 305 тисяч гривень бюджетних коштів щомісяця.

Загалом у 2023 році їздили на 2 мільйони 520 тисяч гривень, передбачені договором. Ще додали 149 тисяч гривень у грудні 2023-го і більше 300 тисяч – за січень та половину лютого 2024-го, доки не провели новий тендер.

З 15 лютого по кінець травня 2024-го посадовці наїздили на 982 тисячі 770 гривень.

Користувалися посадовці такими авто: «Volkswagen Passat», «Skoda SuperB», «Toyota Camry», «Toyota Avalon» та «Renault Duster».

Кожен заступник голови обласної ради користується зазвичай одним і тим самим автомобілем. Інфографіка Влада Мартинчука на основі фото із сайту Рівненської обласної ради та відповідей на запит Рівненської обласної ради

Найбільше службові авто використовують заступники голови облради та керуючий справами виконавчого апарату облради. Кілька разів у 2023 році брали автомобілі депутати Олег Стратюк, Ігор Ясенюк та Юлія Назарчук.

Також орендованими автомобілями користуються працівники апарату. Вони переважно їздять Рівним. Кожен у відповідний день, коли брав авто, наїжджав від 28 до 56 кілометрів.

Працівники відділів виконавчого апарату Рівненської обласної ради, які користувалися автомобілями КП «Автобаза». Інфографіка Влада Мартинчука на основі відповіді на запит, фото з фейсбук-сторінки Рівненської обласної ради, особистих сторінок працівників в інстаграмі

Консультантка з відділу забезпечення Катерина Лотоцька, наприклад, тричі їздила у цьому році у Рівненський район (по 140, 117 та 133 кілометри відповідно).

Юрій Малиновський мав відрядження до Сарненського району (231 кілометр) та поїздки Рівним.

Заступники голови теж переважно їздять Рівним, але щомісяця ще є 2-3 поїздки областю.

Бували поїздки і далі: до Львова (Богдан Сологуб у 2023 році), Києва (заступники голови облради Бучинський, Свисталюк, Ундір та Кучерук та керівник апарату Сологуб) та Кам’янця-Подільського (на два дні у вересні 2023 року – на п’ятницю та суботу – туди поїхав Віталій Ундір).

Куди їздять заступники голови

Ми зателефонували практично до кожного посадовця та депутата, які вказані у відповіді Рівненської обласної ради та чий мобільний номер ми змогли знайти.

Заступники голови Олексій Бучинський, Микола Кучерук, Сергій Свисталюк, Віталій Ундір та керуючий справами виконавчого апарату облради Богдан Сологуб щомісяця проїжджають до двох тисяч кілометрів. Але куди, кажуть, згадати не можуть.

– Не скажу, що кожного дня, але коли є потреба. Наприклад, відрядження чи містом, чи ще якісь заходи, де ми беремо участь, – прокоментував Сергій Свисталюк, якого підозрюють в отриманні хабаря. – На цьому тижні… Це у нас п’ятниця сьогодні? Не готовий сказати: чи там конкретні були заходи, чи робочі питання виникали. Не пам’ятаю. Ви напишіть, будь ласка, інформаційне звернення і тоді чітко отримаєте відповідь. Я так не готовий на словах пригадувати.

Віталій Ундір, який користується службовим «Volkswagen Passat» і придбав у жовтні 2022 року новеньку «Honda VE-1» майже за мільйон гривень, розповідає:

– Користуюся щодня. Переважно «пасатом» стареньким. Місто, область, Україна – коли як. Щойно приїхав з «Бергшлоссу» (ймовірно, ресторанно-готельного комплексу на вулиці Коперника у Рівному. – Авт.). Був захід.

– А ви не знаєте, яким чином водій звітується за ці поїздки? – уточнила журналістка. 

– Ну, якщо буду водієм там, тоді скажу.

Перший заступник голови облради Микола Кучерук користується «Toyota Avalon». На наші запитання відповів таке: 

– Фактично кожного дня користуюся, бо завжди є заходи, зустрічі. Завтра у нас зустріч з освітянами, я там виступаю. Після того – по комунальних закладах по цілій області. А що таке?

– Ми аналізуємо, чому саме «Автобаза» надає ці автомобілі, – відповіла журналістка на запитання посадовця.

– Може «Четверта влада» надавати нам такі послуги. У чому проблема? Дівчата і хлопці, не там ви шукаєте, – завершив розмову перший заступник голови.

Олексій Бучинський у розмові із журналісткою сказав, що їздить практично щодня. Зазвичай «шкодою»:

– По справах, по моїх функціональних обов’язках. Наприклад, на заходи, відкриття у місті і поза містом.

– І коли їздите, складаєте якісь акти потім, щоб вказати кілометраж? Чи яким чином обліковується? – перепитала журналістка.

– Дивіться, я у такі речі не вникаю. Авто завжди справне, заправлене. Тобто у хорошому стані. Треба поїхати – ми їдемо. Послуги надають якісно, у повному обсязі.

Відрядження для піару

Кожного із заступників ми запитували, куди вони їздили протягом тижня на службовому авто. Оскільки жоден не назвав усіх локацій, ми вирішили проаналізувати детальніше дані, отримані на наш запит.

Так, наприклад, ми помітили, що 2 квітня 2024 року всі вказані заступники їздили на «своїх» службових автівках до столиці. За документами, кожен їхав окремим автомобілем.

А 3 квітня всі четверо заступників та голова обласної ради на своїх сторінках у фейсбуці оприлюднили дописи, що вони передавали 3-й окремій штурмовій бригаді мініекскаватор, який придбали за власні кошти.

Голова обласної ради Андрій Карауш та його заступники звітують у фейсбуці, що придбали за свої кошти та передали 3-й окремій штурмовій бригаді мініекскаватор. Фото зі сторінки Андрія Карауша за 3 квітня 2024 року

Ми зателефонували заступникам ще раз, щоб дізнатися, чи для цього 2 квітня вони на службових авто їздили до столиці.

– Я не пам’ятаю, це було 2 квітня. Сьогодні вже серпень, – відмахнувся Сергій Свисталюк, але заперечив, що він та інші заступники їхали різними авто для передачі екскаватора. Сказав, що, як правило, вони їдуть бусом і заправляють його за свої кошти.

Микола Кучерук сказав, що 2 квітня начебто була якась нарада у Києві.

Віталій Ундір припустив, що, можливо, в когось були ще свої справи і були заходи. Сказав, що точно не пам’ятає, коли була передача екскаватора.

Олексій Бучинський після неодноразових дзвінків, зрештою, пригадав, що їхали службовими автівками, бо мали, окрім передачі екскаватора, вирішити інші справи.

Постів у фейсбуці за 2 квітня про якусь нараду чи захід, на які б їздив кожен із заступників, нема.

Але ми не полінувалися і попросили у Рівненської обласної ради запитом документи про відрядження до Києва за 2 квітня.

Виявилось, що всі заступники та сам голова обласної ради Андрій Карауш відряджалися, у тому числі, на зустріч з представниками 3-ї окремої штурмової бригади для передачі матеріальної допомоги та вивчення потреб бригади.

Звісно, у розпорядженні голови вказали також, що Микола Кучерук та Віталій Ундір їздили зустрічатись з неназваними у документі народними депутатами для обговорення можливих законодавчих ініціатив.

Віталій Ундір також, як і голова Андрій Карауш, цього дня нібито мали зустріч з представниками ALDA (Європейської асоціації місцевої демократії) в Україні для обговорення залучення позабюджетних коштів, грантів для реабілітації ветеранів та надання психологічної підтримки постраждалих від війни.

Олексій Бучинський нібито їздив до Національного університету ім. Тараса Шевченка обговорювати підвищення кваліфікації посадових осіб громад області на базі інституту публічного управління та державної служби.

А Сергій Свисталюк зустрічався з якимись представниками громадського сектору для обговорення можливої співпраці.

Куди їздять інші посадовці

Керівник апарату Рівненської обласної ради Богдан Сологуб спілкуватися телефоном не зміг, на наші питання в месенджері відповів загально:

– Службовим автомобілем користуюся час від часу, не щодня, з метою забезпечення виконання функціональних обов’язків.

В основному поїздки стосуються участі у заходах, організатором/співорганізатором, учасником яких є обласна рада, відвідування обласних комунальних закладів та підприємств, вивчення та забезпечення контролю за виконанням рішень обласної ради та розпоряджень голови обласної ради, виконання доручень керівництва обласної ради.

Ні я, ні інша посадова особа не обираємо ні марку, ні модель автомобіля. Однак, зазвичай, для перевезення працівників виконавчого апарату КП «Автобаза» надає автомобіль «Рено Дастер».

Керуючий справами виконавчого апарату обласної ради, керівник секретаріату обласної ради Богдан Сологуб. За деклараціями, має особисте авто «Kia Sportage» 2019 року. Фото – Суспільне

Депутатка від «Слуги народу» Юлія Назарчук нам відповіла, що не користувалась автівками комунального підприємства. А Рівненська обласна рада у своїй відповіді вказала, що вона мала декілька поїздок «Тойотою Кемрі» у лютому 2023 року.

Так само заперечила, що користується службовим авто, консультантка відділу з питань майнових відносин та фінансового аудиту Ольга Фескова:

– А чому я маю ними користуватись? У мене є «Хюндай», автомобіль-седанчик. На мене зареєстрований. Я ним щодня їжджу, заправляю свою конячку. Тому у мене немає потреби.

– Просто у відповіді на запит дещо інше вказали, – уточнює журналістка.

– Це може бути тільки через те, що, можливо, була якась спільна поїздка з керівництвом, і у документації подаються просто всі прізвища.

Але в інформації за 2023 рік, яку ми отримали від обласної ради, ім’я Ольги Фескової вказано було декілька разів: автомобілем «Skoda SuperB» вона користувалась щодня з 15 по 19 травня і 22 травня, з 27 по 30 червня та з 25 по 28 липня. Інші особи в цей день «Skoda SuperB», як йдеться у відповіді на запит, не їздили.

Ольга Фескова, відповідно до її декларації, дійсно має «Hyundai і30» 2011 року випуску, який вона придбала у січні 2022 року. Вказана ціна придбання – 10 тисяч гривень. Але на auto.ria таке авто оцінюють переважно від 6 тисяч доларів США.

Консультантка Ольга Фескова, за її інстаграмом, випікає солодощі на замовлення. Фото зі сторінки Ольги за березень 2024 року

Депутат та одночасно голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів Ігор Ясинюк сказав, що по службових питаннях інколи їздить автомобілем «Автобази», а так користується своїм.

Каже, що він відмовився на початку своєї каденції від постійного користування службовим авто з водієм – економить кошти бюджету. Коли ж бере, то авто сам не обирає, яке дають – таким і їде. Останньою, за його словами, була поїздка у краєзнавчий музей.

Начальниця організаційного відділу виконавчого апарату Тетяна Тумилович на запитання журналістки про користування автомобілем «Автобази» лише відповіла, що певний час користувалась у робочих цілях, але пригадати конкретну марку не може. А далі сказала писати запит, бо телефоном коментарів не дає.

За декларацією, Тетяна Тумилович має у власності два мерседеси: «A 170 CDI» та «А160». За відповіддю облради, вона практично щомісяця робила 1-2 поїздки містом на службовому «Renault Duster».

Тетяна Тумилович (на фото посередині) не відповіла, на якому службовому авто та з яких конкретно питань вона систематично їздить за кошти платників податків. Фото з фейсбук-сторінки Рівненської обласної ради

Невпевнено про користування автомобілем говорила бухгалтерка, консультантка фінансово-господарського відділу Світлана Бецко, яка тричі в цьому році брала авто. Вона не хотіла відповідати без згоди головної бухгалтерки:

– Ви знаєте, я просто не хочу нічого давати. Вона (головна бухгалтерка. – Ред.) буде з понеділка. Перетелефонуйте у понеділок. Що ж я буду? Я ж – простий бухгалтер… От у нас є заступнки. У нас вони користуються. Я не буду знати, де вони їздять по справах.

Номер телефону її керівниці Лариси Тарасюк нам знайти не вдалось. Головна бухгалтерка неодноразово теж брала «Renault Duster» для поїздок містом.

Уповноважений із закупівель Юрій Малиновський, який теж зазначений серед користувачів авто, у розмові повідомив, що їздить інколи в райони, щоб допомогти громадам із закупівлями, а Рівним – завжди у справах, адже він з фінансового-господарського відділу.

На наше запитання, чому так виходить, що він постійно наїжджав по 49 кілометрів містом, відповів так: на спідометр не дивиться.

Керівник відділу забезпечення діяльності керівництва обласної ради Олександр Джигирей за неповних чотири місяці 2024-го наїздив 378 кілометрів на «Toyota Camry», якою переважно їздить заступник голови Сергій Свисталюк.

– Які цілі поїздок? Куди Ви їздите зазвичай? – запитала журналістка Олександра Джигирея. 

– Ви не крутіть «вокруг да около», конкретне запитання ставте. А то це – як запитання: «А ви ходите у туалет чи у кіно?». Ви мені називайте день або авто, або куди я їздив… Ви уявляєте, мені телефонує журналістка, яка працювала в «Coca-cola», а тепер журналістка. А, може, ви – аферистка, звідки я знаю?

Я – не посадова особа, не депутат. Нащо я вам здався – чорт його знає! Що ви від мене хочете? Я прикріплений до голови обласної ради, мене не возять, у мене нема персонального авто. Я і кіньми можу їздити! Прийдіть до мене на роботу, проведіть зі мною один день. Ви зануритеся у цей хаос, ви побачите, що це таке! В один день у мене біженці, на другий день – лікарні, на третій у мене що хоч може бути! Які машини? 

– «Toyota Camry»?

– «Toyota Camry»… Дивіться, все, що ви зараз називаєте, – це не мої авто! Це авто заступників, а не мої! Але, безумовно, я з ними їжджу. Аякже.

Більше 10 років – псевдотендер для свого комунального підприємства

Ще у 2015 році «Четверта влада» розповідала, як на тендері на перевезення посадовців Рівненської облради перемогла «Автобаза». Тоді вартість угоди була 400 тисяч гривень (або близько 20 тисяч доларів США за тодішнім офіційним курсом).

Конкурентів КП «Автобаза» на тендері немає, бо Рівненська обласна рада прописала вимоги, під які підпадало лише комунальне підприємство: конкретні марки та роки випуску автомобілів, мийка, диспетчерська служба, опалювальні гаражі (бокси) і власна станція технічного огляду.

Тодішній керівник комунального підприємства Юрій Лалак скаржився, що 400 тисяч гривень для таких послуг не вистачає.

Роки йшли, перевізник не змінювався, а от витрати на перевезення посадовців та деяких депутатів щороку зростали.

На 2024 рік тендер на оренду легковиків із водіями обласна рада оголосила на 2 мільйони 700 тисяч гривень. Майже на таку ж суму і підписали договір з КП «Автобаза» – єдиним учасником закупівлі. Це вже майже 68 тисяч доларів.

Хоч у вимогах облрада вже не прописує конкретні марки авто, все одно вимагає, щоб в потенційного учасника було не менше трьох автівок Е-класу (бізнес-автомобіль. – Авт.), хоча б одна D-класу (сімейні авто в кузові універсал або седан, авто середнього класу. – Авт.) та не менше однієї SUV (sport utility vehicle — практичний спортивний автомобіль. – Авт.)Загалом – 5 транспортних засобів.

У тендері вказано, що кожне авто можуть експлуатувати приблизно до 20 тисяч кілометрів пробігу на рік.

Минулого року вимоги на відкритих торгах були подібні, лише очікувані показники експлуатації автівок були меншими: від 16 тисяч 300 до 16 тисяч 700 кілометрів пробігу.

Голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів Ігор Ясенюк на запитання журналістки про те, чому облрада у тендері прописує умови під своє комунальне підприємство, відповів так:

– Ви шукаєте чорну кішку у темній кімнаті. Її там немає. Я вам кажу, як голова бюджетної комісії. І якщо «Автобаза» – наш комунальний заклад, то хто має ним користуватися? Першочергово – обласна рада і облдержадміністрація. Це моя позиція, як голови бюджетної комісії: щоб кошти залишалися у бюджеті, у бюджетних закладах.

Заїдьте на ту «Автобазу». Мені, чесно сказати, соромно! Війна і нам зараз не до таких капіталовкладень, але «Автобаза» мала би бути на хорошому рівні. Там є гаражі і є можливості, треба виділяти кошти на ремонт, щоб вони надавали сервісні послуги, щоб комунальне підприємство заробляло, а не дихало на ладан.

Депутат Ігор Ясенюк каже, що відмовився від службового авто, але вважає, що ніхто, крім обласної ради чи адміністрації, не повинен їздити на автівках КП «Автобаза»

Яка вартість за кілометр

На тендері КП «Автобаза» подало свою комерційну пропозицію з вартістю одного кілометра пробігу для кожного автомобіля:

Марка автоVolkswagen PassatSkoda SuperBToyota CamryToyota AvalonRenault Duster
вартість 1 кілометра пробігу в гривнях24,626,9330,8331,2725,8

Показники вартості одного кілометра пробігу з комерційної пропозиції КП «Автобаза». Для оплати цей показник множать на кількість кілометрів, які проїхало відповідне авто. Дані із системи електронних торгів «Прозоро».

Багато це чи мало, ми намагались дізнатися, запитуючи середні ціни на службах таксі, а також шукаючи подібні закупівлі.

Ціни на таксі у Рівному коливаються від 15 до 40 гривень за кілометр. Все залежить від відстані поїздки, попиту, погоди, сектору і так далі.

Знайти на платформі публічних закупівель «Прозоро», щоб інші обласні ради купували подібні послуги, не вдалося. Але орендують автівки з водіями Державна податкова служба України та Антимонопольний комітет України. Обидві структури оголошували тендер на 2024 рік, і на ньому перемогло державне підприємство «Автопідприємство господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України».

За інформацією з укладених договорів, 1 кілометр пробігу «Skoda Super B» і в Києві, і за його межами для Антимонопольного комітету становить 20 гривень 68 копійок. Орієнтовний пробіг за день – 150 кілометрів. Вартість однієї машино-години – 176 гривень 81 копійка.

Державна податкова орендує 5 автівок від 15 гривень 35 копійок («Honda Ionic») за кілометр до 22 гривень 15 копійок («Volkswagen Passat»). «Skoda SuperB» оцінена у 21 гривню 55 копійок за кілометр, а «Toyota Camry» – у 17 гривень 45 копійок. Середня вартість 1 машино-години – 219 гривень.

Їздять – на скільки дали коштів

Ми вирішили запитати в обласної ради, як порахували, що на оренду п’яти автомобілів потрібно саме 2 мільйони 700 тисяч гривень.

Уповноважений із закупівель Рівненської обласної ради Юрій Малиновський, який і проводить торги, відповів, що на тендер виносять стільки, скільки закладено в бюджеті, скільки можна використати, а він не може знати, скільки кілометрів наїздять, і не рахує вартість одного кілометра пробігу.

Визначають очікувану вартість на тендер, за словами Малиновського, так:

– Ну, орієнтовно, як за попередній рік. І прогнозовано можливий ріст цін. Якщо учасник подає пропозицію, то він там враховує свої витрати безперечні: пально-мастильні матеріали, заробітна плата. Ну, якось так. Ми все беремо мінімально.

– А як Ви знаєте, що наїздять за рік на 2 мільйони 700 тисяч, наприклад?

– Це в бюджеті орієнтовно закладено. Ну, тобто сума, яку можна використати, не розраховується.

– А яким чином Ви розраховуєте вартість одного кілометра пробігу? 

– Я не розраховую… Ви ставите мені запитання не тільки як до замовника, а й як до постачальника послуг.

Експертка із закупівель, керівниця громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак на запитання як було би правильно визначати очікувану вартість на оренду автомобілів, відповіла так:

– Очевидно, що мала бути потреба у певній кількості транспортних засобів та прогнозований кілометраж. Щодо останнього, то такі дані можуть братися за попередній рік або ж з урахуванням поточної потреби.

Щоб знати, скільки на це потрібно коштів, треба розуміти, скільки коштує одиниця послуги. Логічно – один кілометр пробігу (є випадки, коли послугу рахують годинами або машино-годинами). Щоб це визначити, уповноважена особа повинна була вивчити ринок, наприклад, звернувшись хоча б до трьох надавачів таких послуг, визначити середню ціну за одиницю, а звідти – і очікувану вартість усієї закупівлі.

– А якщо замовник каже, що оголошує на ту суму, яку заклали в бюджеті, то це правильно? – журналістка.

– Для мене це означає, що замовник неналежно провів планування закупівлі, визначення потреби і очікуваної вартості закупівлі. Поки відповідальності саме за це нема. Очікувана вартість повинна бути конкурентною та обґрунтованою, інакше на такий тендер може ніхто не прийти.

За словами директора «Автобази» Сергія Сидорчука, у тариф на перевезення посадовців обласної ради вони закладають заробітні плати водіїв, додаткові виплати (відпускні, матеріальну допомогу, премії), податки, витрати на пальне, ремонт автівок, заміну акумуляторів, шин та адміністративні витрати (електричну енергію, воду, а також частково на зарплатню охоронців та прибиральниці).

Сергій Сидорчук каже, що особисто не контролює кожну поїздку орендованих автівок та спідометр не перевіряє. Раз на місяць звіряють показники спідометра, коли складають акт.

На запитання, чи можуть просто списувати пальне, додавши в шляховий лист зайві кілометри, категорично заперечив: «Не ті часи».

Орендодавець автівок за звітами – збиткове підприємство

Комунальне підприємство «Автобаза» Рівненська обласна рада заснувала більше 20 років тому. Статутний капітал – трохи більше 7 мільйонів 795 тисяч гривень. Востаннє його збільшили на 448 тисяч гривень у вересні 2022 року.

Нині директор підприємства – Сергій Сидорчук.

Сергій Сидорчук практично два останні роки керує підприємством, торік голова обласної ради Андрій Карауш підписав з ним контракт на 5 років. Фото із сайту Рівненської обласної ради

Попереднього директора Олександра Ковальчука засудили за «хабар». Ковальчук пішов на угоду зі слідством, отримав 17 тисяч гривень штрафу та 3 роки позбавлення права обіймати керівні посади у державних підприємствах, установах, організаціях.

За даними аналітичної системи «YouControl», «Автобаза» станом на 2022 рік мала у власності сім автомобілів, ще 19 – у користуванні.

Як показують фінансові звіти, які ми знайшли на «YouControl», комунальне підприємство, хоч і має доходи, – збиткове. Збиток за 2023 рік – 388 з половиною тисяч гривень, за 2022 рік – 130 тисяч 800 гривень, за 2021-й – 626 тисяч гривень. Підприємство має заборгованість із заробітної плати, податків, страховки тощо.

Директор «Автобази» Сергій Сидорчук у коментарі «Четвертій владі» сказав, що підприємство «виживає». За його словами, не вистачає водіїв, бо їх мобілізують, а середня заробітна плата 10-11 тисяч гривень. А видатки, особливо на сплату податків, неспівмірні з доходами.

На запитання, як підприємство ще заробляє, окрім щорічних контрактів з обласною радою, ремонту та перевезень, Сидорчук повідомив, що здають в оренду мийку, гаражі, надають послуги стоянки, а також – послуги огляду водіїв перед їх виходом у рейси.

Приховані гроші і майно ексдиректора Рівненської медичної академії

Ексректор Рівненської медакадемії Ростислав Сабадишин (у центрі), його дружина Оксана Сабадишина та син Віталій Сабадишин. Позаду готельний комплекс «Emerald House Apartments».
Колаж Влада Мартинчука, на основі фото, відео скриншотів із фейсбук-сторінок Оксани Сабадишиної, Віталія Сабадишина та сайту готелю «Emerald House Apartments»

Ще директором Рівненського медичного коледжу Ростислав Сабадишин, якого недавно звільнили з посади ректора медакадемії, купив у Карпатах земельну ділянку та почав будувати там два будинки. Один із них буцімто досі недобудований. Принаймні так написано в останній декларації Сабадишина за 2024 рік. Але насправді, як з’ясувала «Четверта влада», там вже готельний комплекс «Emerald House Apartments».

Офіційно займається бізнесом у Карпатах дружина ексректора Оксана Сабадишина, яка двадцять років працює медичною директоркою «чорнобильської» лікарні у Рівному. І у її декларації також є майно, яке не здатні покрити офіційні доходи. Як пояснили свої статки Сабадишини, читайте у розслідуванні «Четвертої влади».

Син у Польщі критикує Україну

«Четверта влада» протягом багатьох років писала про корупційні скандали спершу у Рівненському медколеджі, а потім і у Рівненській медакадемії, якими з 1998 року незмінно керував Ростислав Сабадишин. Звільнили його 14 січня 2025 року – за неналежне виконання службових обов’язків.

Його дружина Оксана Сабадишина із 2005 року – медична директорка Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення.

Нещодавно Оксану Сабадишину призначили адміністраторкою експертної комісії при «чорнобильській» лікарні, що працюватиме замість ліквідованої наприкінці 2024-го МСЕК.

У Ростислава та Оксани Сабадишиної є два сини – Віталій та Руслан.

Віталій вивчав програмування у Тернопільському національному економічному університеті (принаймні, так він пише на своїй фейсбук-сторінці) і, за словами Оксани Сабадишиної, він програміст.

Руслан, за даними із соцмереж, живе у Польщі і працює аналітиком з оцінки програм протидії відмиванню коштів та санкцій, а також займається внутрішнім аудитом у банку «ING Bank».

Руслан Сабадишин. Фото з фейсбук-сторінки Руслана Сабадишина, серпень 2017 року

Руслан у соцмережах писав, що начебто приїжджав в Україну після початку повномасштабного вторгнення. Виїхав з України назад у Польщу (як саме – невідомо), бо, мовляв, «з таким рівнем корупції навіть перемога у війні нічого не змінить».

Руслан також писав, що Україну не можна приймати у Євросоюз і що «при нинішньому уряді України (…) вкладені гроші будуть вкрадені, а яхти куплені для бандитів і політиків». 

В Україні на нього не зареєстроване жодне майно.

Нерухомість та карпатський бізнес

У своїх електронних деклараціях Ростислав Сабадишин вказував, що у нього є 15 соток у туристичному Микуличині на Івано-Франківщині. Це село – поблизу Яремча та Буковеля. Пише, що купив ділянку у 2009-му за 90 тисяч гривень. І що на ній розташовані два його житлові будинки.

Один – на 132 квадратні метри, який коштував 77 з половиною тисяч гривень. Сабадишин декларує, що цей будинок у його власності із 2009 року. У Держреєстрі нерухомості вказано, що будинок із такою квадратурою у власності Сабадишина із 2014-го.

Другий будинок, вказаний в декларації, – площею 114 квадратних метрів, у власності із 2016 року. Ростислав Сабадишин пише, що це «об’єкт незавершеного будівництва», який «не прийнятий в експлуатацію». Тому право власності на цей будинок досі не зареєстроване.

Згідно ж з інформацією із реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності Сабадишина на цій ділянці є ще половина будинку на 49 квадратів – із 2014 року. Це він не декларує у жодній зі своїх декларацій.

Ростислав Сабадишин прочитав запитання журналістки «Четвертої влади» у вайбері та телеграмі про це, але не відповів.

Оксана Сабадишина каже, що вони мають у Микуличині два будинки. Той, що на 132 метри квадратні, за її словами, – старий, який вони переробили. А той, що за декларацією на 114 квадратних метрів і недобудований, начебто побудували навпіл зі своїм товаришем, але «його половину з часом викупили». Хто цей товариш, Оксана Сабадишина відповісти відмовилася.

Юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко, до якого ми звернулися за консультацією, каже: якщо в електронній декларації немає будинку, який є у реєстрі нерухомості, то це – два різні будинки.

– Він не зазначив оцю маленьку хатку на 49 квадратів – хай пояснить Національному агентству з протидії корупції чому. Це у будь-якому випадку недостовірні дані, – каже Бойко.

«Четверта влада» з’ясувала, що за адресою будинків Ростислава Сабадишина – на вулиці Підстрім, 12 – розташований готель «Emerald House Apartments».

На фото, які ми знайшли на інстаграм-сторінці цього готелю, ми не побачили жодних недобудованих будинків. А от будівель там не дві, а сім.

Фото з інстаграм-сторінки «Emerald House»., опубліковане у вересні 2023 року

У додатку «Гетконтакт» номер мобільного телефону Ростислава Сабадишина, зокрема, підписали як «Ростислав Емеральд Хаус», «Ростислав Микуличин Емеральд Хозяин», «Ростислав Микуличин Монако», «Сабадишин Ростислав Олексійович Микуличин», «Ростислав База Рівв Микуличин», «Емеральд Хаус», «Ростислав Emerald».

Подібні підписи – і за номером Оксани Сабадишиної.

Ми з’ясували, що саме дружина Сабадишина офіційно займається готельним бізнесом. Вона зареєструвала ФОП на Підстрімі, 12Б у Микуличині – за цією адресою розташований будинок сина Сабадишиних – Віталія.

На своїй фейсбук-сторінці вона регулярно публікує дописи про те, що у готелі «Emerald House Apartments» здають номери.

Скриншот допису на фейсбук-сторінці Оксани Сабадишиної

Офіційно Оксана Сабадишина почала займатися готельним бізнесом у 2021 році. Хоча із відгуків та фото, опублікованих на гуглмепс, відвідувачі винаймали номери «Emerald House Apartments» із 2019-го.

Фото, опубліковане на гуглмепс у серпні 2019 року

Вперше Ростислав Сабадишин задекларував доходи дружини від підприємницької діяльності у 2022 році – 78 з половиною тисяч гривень. У наступному, 2023-му, – майже 129 тисяч гривень, у 2024-му – 197 тисяч гривень. Це до відрахування податків.

За інформацією із сайту готелю, найдешевший одномісний номер там коштує 990 гривень за добу. Найдорожчий – 1990 гривень.

Фото номерів

Проживання в одному із двох котеджів коштує 2 тисячі 790 гривень за добу. В іншому – 3 тисячі 190 гривень.

Окрім цього, готель заробляє й на інших послугах: сауна тут коштує 300 гривень за годину. Масаж – 200 гривень за годину з людини.

Фото сауни

Здають Сабадишини і конференц-залу на 60 квадратних метрів, яка може вмістити до пів сотні людей. Вартість оренди на сайті не вказують. По телефону нам повідомили, що це 500 гривень за добу.

Конференц-зала, фото із сайту готелю «Emerald House Apartments»

Доходи Оксани Сабадишиної, ймовірно, занижені, каже юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко:

– Заїжджаючи у готель, хтось розраховується карткою, хтось розраховується готівкою. І те, що готівкою, можуть просто не відображати. І оці цифри, що задекларували, – це те, що пішло на рахунок. І з цього платять 5% податку. Більш за все, готівку приховують, не відображають у звітності, в касу не вносять, на рахунок не вносять. Можливо, бізнес іде погано. Але це буде зрозуміло з їхніх виписок по картках, коли візьмуть рух коштів.

– Тому вона як ФОП 129 тисяч, може, й заробила. Але якщо в неї на особистій картці, наприклад, оборот буде 1 мільйон 200 тисяч, то звідки цей мільйон взявся? Але це має бути підтверджено відповідними органами. Це все – підстава на повну перевірку декларацій.

«Оплата можлива готівкою і з переказом на картку. Ну, але краще готівкою», – відповіла працівниця «Emerald House Apartments».

На запитання, чи дадуть фіскальний чек чи рахунок-фактуру, якщо фірма розрахується безготівково, працівниця готелю відповісти одразу не змогла. Сказала, що має уточнити цю інформацію. Через кілька годин відповіла, що зможуть видати рахунок – «щось типу фіскального чеку».

«Четвертій владі» Оксана Сабадишина каже, що інформація про готель – «непідтверджена».

Оксана Сабадишина, фото із фейсбук-сторінки Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення, 2024 рік

– Боженьку, я вас прошу, який там готель? Це два будинки, які ми колись побудували, бо ми дуже любимо кататися на лижах. Це зелений туризм. Для того, щоб я могла якось вижити і заробляти. Ви знаєте, яка ситуація в країні, важко. Я оформила ФОП для того, щоб ці два будинки здавати. Щоб було законно. Я плачу податки, у мене є найманий працівник, я там працюю. Ті два будинки – це ніщо для того, щоб з них робити готель. Там нема готелю. Поїдьте, пофотографуйте, побачите.

Ось рекламне відео цих «двох будинків» з «одним найманим працівником».

Ми з’ясували, що син Ростислава та Оксани Сабадишиних Віталій також займається готельним бізнесом. Свого ФОПа Сабадишин-молодший зареєстрував за адресою гуртожитка №2 Рівненської медакадемії. Хоча, за даними із електронних декларацій Ростислава Сабадишина, Віталій мав частку квартири у Тернополі.

У цьому гуртожитку Рівненської медакадемії Віталій Сабадишин зареєстрував свій готельний бізнес, який знаходиться в Микуличині на Івано-Франківщині. Скриншот із гуглмепс

З одного боку, фізичну особу-підприємця реєструють за місцем проживання чи реєстрації і порушення тут може не бути, каже юрист із ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко. А з іншого, юрист не відкидає, що це могла бути спроба ректора приховати майно сина, прописавши його у гуртожитку.

За даними Держгеокадастру, Віталій Сабадишин має дві земельні ділянки по сусідству із батьком.

З Держреєстру нерухомості, 17 соток у Микуличині Віталію Сабадишину подарували у 2012-му, коли йому було 22 роки. Проте право власності на цю землю Віталій оформив на два роки пізніше – у 2014-му. Інші 4 сотки Віталій Сабадишин купував сам у 2016 році, коли йому було 25.

Земельні ділянки Ростислава та Віталія Сабадишиних. Скриншот kadastr.live

На цих ділянках – три будинки. Їхня площа – 116, 186 та 270 квадратних метри. Право власності на них Віталій Сабадишин зареєстрував у 2018, 2019 та 2021 роках.

Загалом на ділянках сина і батька за документами – п’ять будинків, що у їхній власності. Але фактично будівель – сім.

Будинки, які із зеленими дахами, розміщені на земельних ділянках, які належать Ростиславу та Віталію Сабадишиним. Фото із сайту hotelmix.com.ua

Віталій Сабадишин розмову із журналісткою почав із лайки, не давши можливості навіть озвучити запитання:

– Пішла нафіг. Я зі своїм батьком не спілкуюся вже два роки. Звідки у вас мій мобільний номер? Мені подати на вас у суд, що ви подзвонили мені? Ви мені зараз телефонуєте, ви маєте мій мобільний номер. Чому?

Віталій Сабадишин. Фото із фейсбук-сторінки Віталія Сабадишина, 2018 рік

Спроби пояснити щось Сабадишин-молодший не слухав і лише допитувався, де журналістка взяла його номер. 

– Пішла на..уй, – так закінчив розмову син ексректора Рівненської медакадемії з журналісткою.

Юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко каже, Національне агентство із питань запобігання корупції мало б перевірити електронні декларації Ростислава Сабадишина:

– Хай він надасть пояснення компетентним органам. Наприклад, яка організаційно-правова форма в готелю. Якщо майно використовується як один комплекс цілісно-майновий, то тоді він мав би декларувати сина, бо у них спільні права та обов’язки.

Майно на Хмельниччині, у Рівному та Тернополі

У селі Закружцях на Хмельниччині Ростислав Сабадишин має будинок, площею 97 метрів квадратних. Він йому перейшов у спадок від батька у 2015 році. У сусідньому селі Михнів у його власності із 2014 року три з половиною гектари землі. Її сукупна вартість, зазначає Сабадишин у декларації, – 170 тисяч гривень.

У Рівному Ростислав Сабадишин – у районі Пивзаводу – декларує 7 соток землі та недобудований будинок, площею 236 квадратних метрів. Земля у власності Сабадишина опинилася наприкінці 2013-го. Будинок – із 2016-го.

Ще у 2023-му Ростислав Сабадишин був одним зі співвласників квартири на 98 квадратів у Тернополі. Йому належало 33%. Ще 33% було у власності дружини Оксани, 34% – у сина Віталія. Цю квартиру Сабадишини придбали наприкінці квітня 1998 року, за кілька місяців до переїзду у Рівне.

Якщо вірити електронній декларації Ростислава Сабадишина «перед звільненням», ця квартира була у їхній власності щонайменше до 14 січня 2025-го. Але за інформацією з держреєстру нерухомості, яку «Четверта влада» отримала 28 січня 2025-го, цієї квартири у Сабадишиних уже не було.

Оксана Сабадишина із 2016 року мала будинок у Рівному на 135 квадратів. Але він у декларації вказаний як «незавершене будівництво» і не введений в експлуатацію.

Крім цього, вона також була власницею трьох земельних ділянок у Рівному: 6 соток придбала у 2004-му за 25 тисяч гривень, а у 2008-му – 11 соток за 144 тисячі і 8 з половиною соток за 112 тисяч гривень.

Згідно з інформацією із Держреєстру речових прав на нерухоме майно станом на кінець січня 2025 року, в Оксани Сабадишиної немає жодної нерухомості. 

«Четвертій владі» Оксана Сабадишина розповіла:

– Ми купували будинок, він не завершений. Купували мамі, вона мала там жити. І дві ділянки. Це все було за мамині кошти. Вона тоді жила в Америці. На ділянках нічого немає, крім будинку. Ніхто там не жив, необжита ділянка. Бур’яни.

Будиночок в Алушті

Згідно із архівним записом у Держреєстрі прав на нерухоме майно, у 2005 році Сабадишину Ростиславу Олексійовичу подарували будинок в Алушті, що у Криму. Житлова площа (не загальна) – 36 квадратних метри. У реєстрі зазначено, що вартість цієї нерухомості становила майже 30 тисяч гривень.

Ми запитали у Ростислава Сабадишина, чи це його був будинок та хто його подарував. Проте він не відповів.

Транспорт

До 2022 року у Ростислава Сабадишина була «Toyota Avalon» 2008 року випуску, яку він придбав тоді ж, у 2008-му. Сабадишин у декларації вказав, що не знає вартості авто.

Toyota Avalon 2008 року випуску. Ілюстраційне фото із сайту auto.ria

У 2025-му за подібне вживане авто на сайті продажу автомобілів в середньому просять більше 9 тисяч доларів.

Офіційно у власності Сабадишина авто нині немає. Проте у застосунку «Getcontact» його кілька разів підписали як «Ростислав Лексус», «Клієнт Лексус Олексійович», «Лексус твердий віск», «Клієнт Лексус Ростислав Олексійович», «Лєксус віск».

Оксана Сабадишина декларує «Mersedes-Benz GLK-220 CDI 4 Matic» 2015 року випуску. Цей автомобіль вона придбала у жовтні 2016 року за 761 тисячу гривень. За тодішнім курсом це приблизно 29 тисяч 350 доларів.

Mersedes-Benz GLK-220 CDI 4 Matic 2015 року випуску. Фото із сайту auto.ria

Щоб дозволити собі цю покупку, Оксана Сабадишина мала б витратити всі свої тодішні офіційні заощадження. А це 27 тисяч 956 доларів. Проте у наступному після покупки році рівень її заощадженнь суттєво не змінився.

Задекларованої заробітної плати Сабадишиної також не вистачило б, щоб купити цю автівку. На той момент, як і за 10 років до цього, Оксана Сабадишина працювала медичною директоркою у Рівненському обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення («чорнобильській лікарні»). І за увесь 2016 рік заробила 101 тисячу гривень до відрахування податків.

Доходи та заощадження Сабадишиних

Ростислав Сабадишин після звільнення розповідав, що до переїзду у Рівне у 1998 році був небідним, бо працював «на серйозній посаді», але не уточнює, на якій.

За даними з його електронних декларацій, найбільше Сабадишин заробив у 2019 році – 908 тисяч 111 гривень. Тобто понад 75 з половиною тисяч гривень на місяць (до вирахування податків).

У 2023-му Сабадишин декларував 671 тисячу гривень зарплати. Це майже 56 тисяч гривень на місяць. У 2024-му він отримував у медакадемії трохи більше 64 тисяч на місяць до відрахування податків.

Із додаткових доходів – професорство на кафедрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Там Сабадишин із 2016-го по 2020-й заробляв в середньому до 20 тисяч гривень на рік. 

Отримує також дохід, здаючи хмельницькому ТОВ «Укрелітагро» в оренду землю у Закружцях на Хмельниччині. У 2023 та у 2024 роках він отримав за це по 24 тисячі 462 гривні.

У 2018-му році «Четверта влада» надсилала запит, щоб дізнатися, скільки Ростислав Сабадишин заробляв у медколеджі із 1998-го і поки не впровадили електронне декларування. Проте інформацію про це приховали.

Вперше заощадження у готівці Сабадишин задекларував у 2021-му – 1 тисячу доларів. Ця сума в його електронних деклараціях не змінювалася до 2023 року. У 2024-му Сабадишин декларує, що вже не має готівки.

Щодо рахунків у банках, то сума у євро останні п’ять років (до 2023-го) не змінювалася і становила 618 євро. У 2024-му євро стало менше – 392. Доларів у 2024-му було 6 тисяч 909 (на дві тисячі менше, ніж у 2023-му), гривень – понад 34 з половиною тисячі (майже на три тисячі більше у порівнянні із 2023 роком).

Оксана Сабадишина готівки не декларує. За останні п’ять років кількість доларів на її банківському рахунку майже не змінилася – трохи більше 20 тисяч. У 2024-му вона мала у банку 9 з половиною тисяч гривень (у 2023 році – 35 з половиною тисяч). У 2023-му брала 180 тисяч гривень кредиту.

Бізнес без офіційних заробітків: клініка, мінеральна вода

Із 2007-го директор медколеджу Ростислав Сабадишин паралельно керував приватним підприємством «Приватна клініка професора Сабадишина», яке в основному торгувало в роздріб фармацевтичними товарами. У 2014-му діяльність клініка припинила.

«Четверта влада» з’ясувала, що клініка була зареєстрована у Рівному за адресою гуртожитку №1 медколеджу.

У цьому гуртожитку медколеджу, який знаходиться на перехресті вулиць Степана Бандери та Княгині Ольги, була зареєстрована приватна клініка Ростислава Сабадишина

Юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко каже: якби клініка працювала досі, то це було би порушення. Але у березні 2014-го, коли клінку закривали, ще не вступив у дію Закон України «Про запобігання корупції».

– Напевно, коли закон ухвалили, її і закрили, – каже Бойко. – Бо коли його компанія приходить укладати договір оренди з навчальним закладом, яким він же й керує, – тут навіть не потенційний, а прямий конфлікт інтересів. З одного боку, він як підприємець був зацікавлений, щоб його клініка дешевше орендувала приміщення гуртожитку. А представляючи навчальний заклад як керівник, він мав би бути зацікавлений дорожче здати. І от виникає прямий конфлікт.

Із 1998 року і досі Сабадишин – співвласник ТОВ «Аква», яке у селі Шаяні Хустського району на Закарпатті. Йому належить 50%. Це 750 тисяч гривень від загального статутного капіталу. Підприємство займається, зокрема, виробництвом мінеральних вод, розлитих у пляшки.

Ця фірма у 2002 році відкрила філію у селі Городку на Львівщині.

Ще у 2018 році «Четверта влада» намагалася з’ясувати у Ростислава Сабадишина, чому у деклараціях немає інформації про доходи від цього бізнесу. Але замість нього це прокоментувала юристка медколеджу Наталія Карпюк. Вона сказала, що «свої статки директор нажив чесним шляхом, а підприємство і справді збиткове».

«Збиткове» підприємство, нагадаємо, продовжує працювати уже 26 років. За даними з порталу «YouControl», торік воно отримало трохи більше 1 мільйона гривень доходу, у 2023-му – менше 300 тисяч.

Юрист Олексій Бойко каже: офіційно Сабадишин може дійсно не отримувати доходу від товариства:

– Він – співзасновник. Формально – не власник майна фірми і не розпоряджається рахунками. Може, реально він це і робить, але юридично це відокремлено. Є для цього директор і головний бухгалтер. І якщо не ухвалювали, наприклад, загальними зборами рішення про виплату дивідендів, то юридично все правильно: корпоративні права зазначив, а дохід, ну, не отримує. Якби дивіденди виплачували, це бачила би податкова. Фірма для себе, може, щось і заробляє. Але, наприклад, ухвалила рішення на зборах засновників, що всі гроші вкладає у розвиток.

Ми проаналізували дані аналітичної платформи «YouControl» щодо цього підприємства і з’ясували, що витрати товариства перевищували його доходи.

Зокрема, більшість йшло на «інші операційні витрати».

Аудиторка Ольга Красовська, до якої «Четверта влада» звернулася за фаховим коментарем, каже, що це може бути одна зі схем мінімізації прибутків. Але це тільки якщо вони в принципі є. Бо, каже Красовська, загальнодоступної фінансової звітності для цього недостатньо:

– Заплатили, наприклад, комусь за проведення корпоративного заходу чи тімбілдінгу космічні гроші. Але водночас ці схеми законні. Бо ніхто не може диктувати бізнесу, які витрати їм потрібні. Єдині, перед ким буде звітувати виконавчий директор, – це власники.

Юрист ГО «Центр протидії корупції» Олексій Бойко пояснює, чому власникам компаній вигідно не показувати реальні прибутки:

– Просто використати кошти без якогось конкретного призначення товариство не може. Шукають якихось контрагентів, якусь «ліву» фірму або ще якусь таку схему, щоб готівку отримувати. Наприклад, платять за якісь неіснуючі послуги. А ТОВка чи ФОП, яким заплатили, принесуть потім ті гроші назад, відмінусують від них 10-15% відсотків собі, щоб тихенько мовчати. Але це ми можемо лише припускати.

І Олексій Бойко, й Ольга Красовська кажуть: встановити, чи не було схем, може слідство та детальний аналіз усієї звітності підприємства.

Неприбутковий бізнес дружини

Ще у 1997 році Оксана Сабадишина стала однією із засновниць тернопільського ТОВ «Агропродуктпостач». Вона ж – його керівниця. Із 2016-го діяльність товариства у стані припинення. Тож доходи від діяльності цієї фірми Оксана Сабадишина не декларує. А «Четвертій владі» каже таке:

– Боже, та я не помню, якої фірми (де вона вказана керівницею. – Авт.) і де ви її взяли. Не знаю, про що ви говорите. Може, колись і була в ті часи, коли ми з чоловіком починали якось виживати у 90-ті. Я вже не пам’ятаю, що там було, є вона чи нема. Що, вона працює? Ні. Там по нулях. Там вже давно нічого нема. Я вже й забула.

За інформацією аналітичної платформи «YouControl», іншим співвласником фірми до 2012 року був двоюрідний брат Ростислава Сабадишина – Вадим Сабадишин. Він розповів «Четвертій владі», що фірма була прибутковою приблизно до 2004-го року і що, зокрема, експортувала агропродукти у Німеччину.

Дід-сенатор з Америки

Як ми вже згадували, Ростислав Сабадишин не відповів на запитання «Четвертої влади» щодо свого майна та грошей на нього.

Його дружина Оксана Сабадишина каже, що її майно і майно її чоловіка – це допомога багатих родичів зі США.

Фото із фейсбук-сторінки Оксани Сабадишиної

– Мій дід і бабця поховані в Америці, у штаті Нью-Йорк. У 1939 році він втікав від радянської влади туди. Він був дуже видатною людиною в Америці. У мене є його фотографії із Рейганом-старшим, він був сенатором. Моя мама провела в Америці 15 років. Невже ви думаєте, що мій рідний дід, який проживав в Америці, і моя мама, яка там була 15 років, нам не допомагали?

– Зарплата моєї мами стартувала від 5 тисяч доларів на місяць. Порахуйте, будь ласка, скільки це тоді вийшло за 15 років? Ці кошти приходили нам офіційно на банківський рахунок, ми їх офіційно знімали. І я вас дуже прошу, не ставте, будь ласка, нам таких дурних запитань. Ви шукаєте гамно. Ви не аналізуєте майно. Ви гамно аналізуєте.

Ростислав Сабадишин після тритижневої мовчанки написав у вайбер журналістці «Четвертої влади» таке.

– Дуже дякую. У майбутньому при зустрічі обговоримо правду і неправду. Я зараз не працюю, маю вільний час і бажаю допрацювати книгу, назва якої – «Проклята журналістика», робота над якою забере у мене багато часу і мого особистого життя. Ще раз дякую за турботу в моєму житті.

Ростислав Сабадишин не захотів пояснити журналістці походження своїх статків та статків своєї родини. Скриншот з відео із фейсбук-сторінки Оксани Сабадишиної

На запитання, коли він готовий зустрітися, Ростислав Сабадишин не відповів.

Юрист Олексій Бойко каже, якщо за справу візьметься НАЗК, то Сабадишини мають підтвердити документами, що перекази від родичів в США дійсно були.

Олексій Бойко каже, походження своїх статків Сабадишині мають довести, інакше їм загрожує, як мінімум, цивільна конфіскація. Фото надав Олексій Бойко

– А якщо ці надсилання ще потрапляють на період декларування, то вони мали бути відображені в електронній декларації. Відповідальність залежатиме від того, що виявить НАЗК. Є дві основні відповідальності: за декларування недостовірних відомостей та за непідтверджені, необґрунтовані активи, тобто коли не можна пояснити, звідки взялося те чи інше майно.

Якщо вартість такого майна від одного мільйона до 10 мільйонів гривень – це вже йде більше у русло цивільної конфіскації. Ніхто з сім’ї не може пояснити, звідки в них гроші, то майно стягується в дохід держави.

Дивіться також: Ексректор Рівненської медичної академії Сабадишин: причини звільнення та скандали


«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для рівненських бійців на передовій.

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, 50 гривень на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив’язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграміютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуцітвітерітіктоцівотсапі. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.